За рубіж - за всяку ціну. Історія викрадень ЛА в 1970-е рр. почалася з досить гучної справи, що викликало міжнародний резонанс, але в СРСР залишалося відомим, головним чином, по слухах. Улітку 1970 р. група зневірених легально виїхати зі СРСР євреїв вирішила захопити Ан-2, що працював на маршруті Ленінград-Приозерск, і погнати його у Фінляндію. Там вони розраховували попросити політичний притулок, а потім добратися до Ізраїлю.

"Змовники" досить ретельно спланували свою акцію, причому явно намагалися уникнути зайвого насильства. Вони викупили всі квитки на один рейс, взяли із собою пістолет (правда, несправний), мотузки, якими мали намір зв'язати пілотів після посадки в Приозерске, і спальні мішки, щоб тим було не холодно лежати на сирій землі! Привести літак у Фінляндію стояло колишньому військовому льотчикові М.Ю. Дымшицу, що входив до складу групи.

Розроблена операція носила кодову назву "Весілля", а в анналы правосуддя вона ввійшла як "Ленінградська літакова справа". Викрадення було намічено на 15 червня, але починаючі "флібустьєри" погано дотримували конспірації, і хтось із їхніх знайомих повідомили про готування куди треба. У результаті всю "Весілля" затримали прямо в літака.

Суд дуже суворо поставився до що несостоялись угонщикам, присудивши Дымшица й керівника групи Кузнєцова до вищої мері покарання, а інших - до 10-15 років висновку. Однак після особистої бесіди Президента США Р. Никсона з Л.И. Брежнєвим справа переглянули, страту скасували, а строки "відсиджування" зменшили. Звільнившись, практично всі учасники цієї групи таки покинули межі Країни Рад.

Незважаючи на ряд спроб захвата повітряних судів, відношення в Радянському Союзі до забезпечення авіаційної безпеки залишалося дуже спрощеним, навіть процедури посадки пасажирів у магістральний лайнер і поїзд мало відрізнялися. Але все змінилося після 15 жовтня 1970 р. У той день Ан-24 (борт СРСР-46256) з 46 пасажирами відправився в рейс № 244 з Батумі на Сухумі й далі на Краснодар.